Дай мені свій код,
Бо я вже не маю до тебе нот.
Бачиш поворот?
Чи ти далі чекаєш винагород?
Можна зараз віддати все, що є
І залишити лиш те, що твоє.
Можна трохи звернути не туди,
Але ж треба усім нам кудись іти…
Нам так треба усім кудись іти…
Треба далі, далі…
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Нам би не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Нам би не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам так треба…
Як же, поясни!
Люди можуть співати чужі пісні?
Звідки стільки сил і про що їхні душі…
Очі вгору здіймали і несли
Свою віру на брудних крилах.
За простими словами — щось важливе.
Люди були усі такі красиві.
І, здавалось, вони щасливі…
Їм здавалось…
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Нам би не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Нам би не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись…
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Нам би не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам би в небо вміти падати,
Вміти дати руку тим, хто не встиг.
Не забувати хто ми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам так треба навчитись бути людьми.
Нам так треба бути людьми
Бути людьми, Бути людьми