Вай-фай вирубай — себе відчувай!
Крок уперед, залітай і зривай.
Я ніби у панцирі, серце не глянцеве,
Маска зі слів на лице самозванцеві.
Всі ці ходи, забуваю, хто ти.
Серце відкрий — піднімайся, лети!
Набридлі екрани, думки мої вкрали,
Зненацька застали, мене не спитали!
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн
В повітряник замках загналась у рамки,
Збирала я серце своє по уламках.
Фото за фото, хто ти, істото?
Тікала в мережі, знайшла лиш болото…
Я стирала межі,
Ховалась самотньо, у сітях безмежжя.
Виходь з пустоти, покажи, хто є ти!
Біжи з віртуалі — ти сильніший в реалі!
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн
Ти потрібен собі
А не в моніторі — в житті,
Від іллюзій йти,
На стінах графіті.
Ти потрібен собі,
Щоб порвати межі,
Так потрібен собі,
Але не в мережі, і-і
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн
Офла-а-а-а-а-а-айн, уе-уе
Офла-а-а-а-а-а-айн