В пустелі сизих вечорів
В полях безмежних проти неба.
О, скільки слів,
І скільки снів,
Мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,
Де живеш,
Кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
Тривожно вгадуєш і любиш.
Приспів:
Нехай це — витвір самоти,
Нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани,
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани.
І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
Як син вигнанця впізнає
Прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
Аби в повторах не згубить
Своє одне, неповториме.
Нехай це — витвір самоти,
Нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани,
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани.